ГРИГІР ТЮТЮННИК "Дивак"
ІДЕЯ НЕПОВТОРНОСТІ Й БАГАТСТВА ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ ЛЮДИНИ ,
ОБРАЗ ДОПИТЛИВОГО, ЧУЙНОГО,ДОБРОГО ХЛОПЧИКА ОЛЕСЯ
ПРОСЛУХАЙТЕ
Олесь — маленький хлопчик, якому все цікаво, особливо те, що відбувається в лісі. Він зображується одинаком, тому що інші діти не поділяють його інтересів. Навіть дорослі не розуміють його, що призводить до конфліктних ситуацій.
Олесь небайдужий (не проходить мимо, допомагає), добрий та співчутливий (підпер у лісі вмираючу сосну, просить діда не перевантажувати коня), доброзичливий та сердечний (залишив шишку для дятла), не байдужий до чужого болю (плаче, бо щука з'їла пліточку), любить тварин (намагається врятувати пліточку, обороняє коня), слухняний (йде узимку до школи бором), не тримає зла й уміє прощати (зворушений від примирення з Федьком Тойкалом), товариський (за пиріжок і теплі слова однокласника віддячує усім, що має у кишенях), старанний (гарно вчиться, є відмінником), творчий (любить малювати), допитливий (приглядається до природи, спостерігає, ніби дослідник, розпитується про тварин), вміє фантазувати (річка – це безтурботна хата, дерева біжать навипередки з Олесем), мрійний (сняться казки, де добро перемагає зло), тонко відчуває несправедливість і чесний (не погоджується з настановами діда, засмучений, бо дід його не розуміє). Наївно по-дитячому протестує проти несправедливості (утікає з уроку малювання, не вечеряє з дідом).
Образ Олеся
Прийоми творення
1. Портрет.
2. Уподобання.
3. Ставлення до природи.
4. Вчинки й поведінка.
5. Думки і переживання.
6. Оцінка з боку дорослих.
Риси вдачі
1. Худорлявий маленький хлопчик, слабосилий. Спостережний і допитливий.
2. Має творчі здібності, любить малювати.
3. Уважний і спостережливий.
4. Добрий і милосердний. Має природне чуття краси і свободи.
5. Вдумливий і вразливий.
6. Дивак, не такий, як усі.
ЗАВДАННЯ:
Користуючись цією таблицею,складіть зв'язну розповідь-характеристику образу-персонажа.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
6 клас
ПАВЛО ГЛАЗОВИЙ
ОЗНАЙОМТЕСЬ З МАТЕРІАЛОМ.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА:
ІРОНІЧНО-ПАРОДІЙНА,ВИКРИВАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ ГУМОРИСТИЧНИХ І САТИРИЧНИХ ТВОРІВ.
ПРОСЛУХАЙТЕ
"ЗАМОРСЬКІ ГОСТІ"
"НАЙВАЖЧА РОЛЬ"
"КУХЛИК"
ЗАВДАННЯ: ВИВЧІТЬ ОДНУ ГУМОРЕСКУ.
____________________________________________________________________________________________________________
8 клас
ДРУЖБА І ПЕРШЕ КОХАННЯ,ВІРНІСТЬ І ДУЕЛЬ У ТВОРІ "ВІТЬКА +ГАЛЯ"
ПЕРЕГЛЯНЬТЕ
ВИКОНАЙТЕ ТЕСТ ЗА КОДОМ 270909
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
9 клас
ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ
Ознайомтесь за підручником про автора
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА:
ЗА ХРЕСТОМАТІЄЮ ПРОЧИТАЙТЕ ТВІР
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури «Чорна Рада»: епос. Жанр «Чорна Рада»: (перший) історичний роман-хроніка.
Тема «Чорна Рада»: зображення історичних подій у Ніжині 1663 р. — доби Руїни.
Головна ідея «Чорна Рада»: викриття і засудження доби Руїни; утвердження думки про необхідність національної злагоди українців, про те, що провідною силою для розумної організації українського суспільства є його національна еліта (культурна, освічена, здатна до мудрого державотворення). Історична основа «Чорна Рада»: події, що відбувалися в Україні в роки Руїни, коли після смерті Б. Хмельницького почалася боротьба за гетьманську владу. Україну тоді роздирали різні соціальні пристрасті й політичні орієнтації, що й призвели до «чорної» ради 1663 року (на раді, крім козацької старшини, була присутня також «чернь» — запорожці, селяни, міщани, тому її й названо «чорною»). Деякі претенденти на булаву думали не про долю України та її народу, а про власну вигоду. З цією метою вони зверталися по допомогу то до польської шляхти, то до турків і татар, то до Москви. Україна була розколота. На Правобережжі правив польсько-шляхетський ставленик Павло Тетеря. На Лівобережжі України точилася запекла боротьба між кількома претендентами на гетьманування, серед них — переяславський полковник Яким Сомко, обраний на старшинській раді в Козельці наказним гетьманом, хоч російський цар і не затвердив його, та кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький. 27-28 червня 1663 року в Ніжині відбулася «чорна» рада, за підсумками якої гетьманом було обрано Брюховецького, а Сомка покарано. Пишучи роман, письменник спирався на численні документи, наукові джерела, літописи, зокрема «Літопис Самовидця». У романі діють реальні історичні особи — Яким Сомко, Василь Золотаренко, Павло Тетеря, Матвій Гвинтовка, Вуяхевич.
Головні герої «Чорна Рада»: наказний гетьман Лівобережжя, переяславський полковник Яким Сомко, правобережний гетьман Павло Тетеря, ніжинський полковник Василь (Васюта) Золотаренко, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький, запорозький козак, курінний отаман Кирило Тур; полковник і панотець Шрам, його син Петро Шраменко; колишній козак, господар хутора Михайло Черевань, його дружина Меланія і донька Леся; Божий чоловік. Композиція «Чорна Рада»: роман складається з вісімнадцяти частин, у ньому наявні дві сюжетні лінії: головна — політична (вибори гетьмана) і другорядна (любовна). Оригінальним композиційним прийомом (стрижнем) у творі є романтичний образ дороги, якою полковник Шрам і його син їдуть із Правобережної України на Лівобережну до наказного гетьмана Якима Сомка.
Експозиція: зображення історичної епохи, у якій відбуватимуться події твору, знайомство з головними героями роману. Зав’язка: прагнення Шрама підтримати на раді Я. Сомка, подолати розбрат і безлад серед козацтва. Кульмінація: проведення «чорної» ради, за підсумками якої І. Брюховецький — гетьман, Я. Сомко — в’язень. Розв’язка: смерть Я. Сомка, І. Шрама; одруження Петра з Лесею. Композиція роману насичена пригодницькими елементами. Зокрема це епізоди з викраденням Лесі, лицарський двобій, запорозькі суд і кара.
Проблематика «Чорна Рада»: незалежності України; патріотизму і зради; ролі державного діяча; ставлення влади до народу; боротьби добра і зла; батьків і дітей; кохання і подружнього щастя; людини і народної моралі; козацтва, Запорозької Січі, її місця в історії; вірності обов’язку, козацької честі; цінності людського життя. «Чорна рада» є романтичним твором. Опоетизовуючи козацтво, П. Куліш у ній возвеличує непереможний його дух.
Роман «Чорна рада» засвідчив, що український народ має свою давню і гідну пошани історію, велику культуру. П. Куліш працював над романом упродовж 14 років. Матеріал для свого твору він брав з багатьох джерел: друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця та Грабянки), старовинних документів, що знаходив сам в архівах монастирів і різних установ, а також з фольклору — дум, історичних пісень, переказів, легенд, казок про козаччину тощо. Події у творі відбуваються в добу так званої Руїни, після смерті Богдана Хмельницького, коли Україну роздирають різні політичні й соціальні орієнтації, що призводять до «чорної» ради 1663 року.
--------------------------------------------------------------------
--------------------------------------------------------------------
11 клас
В. ШЕВЧУК "ДІМ НА ГОРІ"
Показовим у цьому плані можна вважати роман-баладу «Дім на горі», жанрово-композиційна специфіка якого прямо співвідноситься з фольклорно-міфологічною традицією. У структурі твору відбувається складне «переломлення» елементів і форм синкретичного мислення. Через баладу, яка, як і інші жанрові різновиди пісенної епіки, «за типом свідомості тяжіє до світу міфології, проте як явище мистецтва належить літературі» , роман взаємодіє з міфом, іноді ж ця взаємодія не опосередковується ніякими проміжними ланками. Композиційно книга складається із повісті-преамбули, яка дала назву всьому роману, і збірника оповідань фольклорно-міфологічного плану під загальною назвою «Голос трави», написаного одним з головних героїв першої частини – козопасом Іваном Шевчуком. Отож, у романі два сюжетні стрижні: дім, з якого герой іде у світ і до якого повертається, а також дорога, яка постійно його вабить. Це водночас полюси внутрішнього, локального міфу «дому на горі», який полягав у наступному: в пору дозрівання жінок дім відвідує джиґун зі здатністю перетворюватися у птаха. Якщо йому вдається спокусити дівчину, вона народжує сина, який має дивні психологічні властивості і, підрісши, неодмінно покидає дім. Згодом ту саму жінку відвідує чоловік, котрий сходить на гору, щоб попросити води. Якщо вони одружуються, жінка народжує доньку, яка залишається і продовжує домашній міф.
У романі сюжетним виявом такої циклічності є те, що подія, випадок, епізод з життя одного героя обов’язково варіюється, множиться, відображається у долі іншого. Таким чином, усю першу частину твору автор вибудовує за принципом міфологічного конструювання, творячи водночас власний оригінальний міф (точніше, літературний аналог міфу).
Роман побудований з двох частин: повісті-преамбули і циклу «Голос трави» з тринадцяти новел. Цікаво, що новел саме тринадцять: містична тканина твору дає підстави говорити про невипадкову наявність цього магічного числа.
Ірреальні мотиви з’являються ще в повісті-преамбулі. Образи жінок, що мешкають у Домі на горі, виписані цілком реалістично, традиційними прийомами і засобами характеротворення. Та міф-легенда, який перетворюється на циклічно повторюваний магічний обряд, пронизує жіночі образи ореолом таємничості. Пришельці, які «з’являються бозна-звідки» перед жінками Дому, подані в романі як демонологічні істоти. Вони сірим птахом спускаються з неба, перетворюються на чоловіків і намагаються спокусити юних мешканок Дому. Якщо зваблення вдається — народжуються дивні хлопчики, «доля яких майже завжди була сумна».
Кожен розділ роману-балади — це своєрідний новий виток вічної послідовності життя, яке народжується й умирає, яке в смерті приховує паростки нового, і кожен новий виток захоплює в свою орбіту емоційні «свідчення» попередніх поколінь, що завершили своє земне, реально існуюче життя, але не втратили своєї психоемоційної реальності.
Роман-балада ” Дім на горі ” складається з двох частин. У першій (“Дім на горі. Повість-преамбула”) розповідається про життя чотирьох поколінь, які живуть у домі на горі з 1911 по 1963 рр., але в долі кожного чомусь уперто простежується низка загадкових і дивовижних послідовностей.
Друга частина роману, що має назву “Голос трави”, складається з 13 новел, які об’єднуються підзаголовком “Оповідання, написані козопасом Іваном Шевчуком і приладжені до літературного вжитку його правнуком у перших”.
Отож у романі два сюжетні стрижні: дім, з якого герой іде у світ і до якого повертається, а також дорога, яка постійно його вабить.
У творі відчувається барокове поєднання високого (духовного) й низького (буденного): дім на горі – це фортеця нашої духовності, а підніжжя гори – це поле боротьби добра й зла, світла й темряви. Багато епізодів нагадують притчі, мають символічне значення, наприклад, самотності, роздвоєння людини, блудного сина, дороги і т. ін.
