ВИХОВНА РОБОТА. ДЕНЬ СІМ’Ї

ВИХОВНА ГОДИНА 

«БЕЗ СІМ’Ї НЕМАЄ ЩАСТЯ НА ЗЕМЛІ»

Мета: Виховання поваги до сім’ї, родини, почуття відповідальності за своїх дітей

 «Без сім’ї немає щастя на землі», – наголошує народне українське прислів’я. Напевно, кожен із нас усвідомлює, який глибокий зміст закладено в цьому простому, на перший погляд, вислові. Ми не уявляємо свого життя без рідних людей, які завжди готові зігріти нас теплом і ласкою, любов’ю, бажанням допомогти й розрадити. Материна ніжна турбота, батькова вимогливість і сила, братова підтримка, бабусина доброта… Хіба може бути щасливою людина без усього цього? Яких би життєвих перипетій не зазнавала людина, які б перешкоди не долала, як би не страждала – завжди вона знаходить прихисток і розраду в сім’ї, де її підтримують, розуміють, жаліють.

Українці завжди дуже високо цінували сімейний затишок, сімейні цінності й традиції. Культ батька-матері й щасливої родини, де панує злагода, властивий нашій народній педагогіці споконвіку, бо лише сім’я може захистити людину в такому непередбачуваному й жорстокому світі.

Чим же захищає сім’я, чим вона сильна? Передусім любов’ю. Лише найближчі, найрідніші люди – батько й мати, брати й сестри, дідусь і бабуся – завжди доброзичливі, ласкаві й чуйні, що б ти не вчинив і як би не завинив. У серці цих людей ніколи не буде зла й зневаги до тебе, бо ти – його частинка.

Ніч. Тиша.

В тихім шелесті трав Адам у Єви запитав:

-Кохана, люба, мила, чарівна,

Скажи мені єдина,

Хто буде дарувати життя.

А потім доглядати дитя?

-Я

-Варити, прати, прибирати,

Сімейне вогнище оберігати?

-Я

- Постійно радість дарувати,

Усіх теплом обігрівати?

-Я

-А ти мій милий ,неповторний,

Скажи мені ,єдиний,

Хто буде рід наш берегти,

І множить покоління?

-Я

- Хто дбатиме усе життя

Про щасливе майбуття?

-Я

- Кохати буде до забуття,

І поруч буде все життя?

-Я

І так сім раз звучало я , я, Я .

Ось так створилася сім’я

 ''

Сім’я-це пристань і гавань

Сюди повертаємось знов і знов

Із мандрів далеких і плавань -

Тут вічно панує любов.

Тебе тут завжди пам’ятають

Куди б ти не їхав, не йшов

На тебе постійно чекають

Увага, турбота, любов.

Сімейний вогонь палає,

Теплом заповнивши дім

Хай тато маму кохає

Хай щастя не зраджує їм.

Довідка:

Сім’я – це об’єднання людей, зв’язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю, об’єднання, що грунтується на шлюбі або кровній спорідненості.
За часів стародавньої Русі та в період середньовіччя (XV-XVI ст.) на території України існувала велика патріархальна сім’я, або домашня община.

Уклад і побут общини трималися безперечною владою глави сім’ї – батька, мати управляла суто жіночими справами.

За розпорядком господарських робіт в українській селянській родині стежив батько. Він щодня за вечерею підсумовував, що було зроблено протягом дня, та давав завдання кожному члену сім’ї на завтра. Воля батька в селянських родинах була законом.

Робочий день починався дуже рано; влітку – о четвертій-п’ятій годині, взимку – о п’ятій-шостій. Швиденько поснідавши, усі, хто міг працювати, відправлялися в поле. В такому разі знов до купи сім’я збиралася тільки пізно ввечері. Після вечері готувалися до наступного дня, лагодили реманент, оглядали худобу.

Взимку роботи було менше. Правда, не для всіх. Жінки і взимку вставали дуже рано, поралися в хаті й по господарству, пряли, ткали, лагодили одяг, шили й вишивали сорочки.

У сім’ї існував раз назавжди встановлений розподіл діла на “чоловіче”, “жіноче”,, і “спільне». Жінка садила, доглядала й обробляла город, збирала з нього й переробляла врожай, готувала страву, обробляла льон і коноплі, пряла, ткала, шила сорочки, доглядала за птицею, коровою, свиньми. Крім того, вона піклувалася про чоловіка й дітей, прала одяг, прибирала житло. В обов’язок чоловіка входила робота на полі, виготовлення й лагодження сільськогосподарського реманенту, заготівля палива й будівельних матеріалів, догляд за робочою худобою. Спільно подружжя збирало врожай на полі (чоловік косив, а жінка в’язала ). Жінка мала допомагати чоловікові в усьому, однак чоловік вважав для себе негожим виконувати якусь жіночу роботу й майже ніколи за неї не брався.

Жінка під час поділу майна не мала права на одержання спадщини не тільки на землю, а й на рухоме майно і цілком залежала від батька, чоловіка, братів. Тільки в разі, коли сім’я не мала в своєму складі спадкоємців чоловічої статі, майно ділилося між дочками також порівну.

Майнові відносини в українській селянській родині відзначалися своєрідністю. Наприклад, крім загального майна, яким розпоряджався глава сімейства, кожний член його мав право на особисте майно, яке міг придбати на власні кошти. Це однаковою мірою стосувалося й жінок (матері, дочки) і чоловіків. Незалежно від цього в сім’ї жінці належало її придане, яким, окрім неї, ніхто не міг розпоряджатися. Українське придане мало свою особливість. По можливості до нього включалися земельний наділ, що звався “материзною”,, яка ніколи не входила в загальнородинне майно, не ділилася між окремими членами сім’ї, а передавалася у спадщину, і тільки по жіночій лінії.

Своєрідність майнових відносин позначалась і на подружніх взаєминах, які в українській родині, як правило, відзначались згодою. Нерідко траплялось і так, що жінка всупереч звичаєвому праву була номінальним головою родини, відіграючи в ній першорядну роль. Недаремно казали: “Чоловік за один кут хату тримає, а жінка – за три”.

Відносна незалежність української жінки пов’язана з тією традицією, яка склалася через вимушену відсутність чоловіків. Адже в Україні довгий час тривала визвольна боротьба, йшло формування козацтва – все це відволікало чоловіків від домівок. За цих обставин жінка брала на себе всі функції забезпечення життєдіяльності сім’ї.

Дочки після одруження вони переходили в “чужий рід”, в чужу сім’ю, і звичаєве право часто не передбачало для них будь-якої частки загальносімейного добра.

Відносини між окремими членами в різних сім’ях були неоднаковими. У молодих сім’ях, що складалися здебільшого з батьків і малих дітей, взаємовідносини між чоловіком і жінкою будувались на більш рівноправних засадах. При спільному житті молодого подружжя з батьками родинні взаємини складалися інакше. На кожному кроці доводилось рахуватися з батьками, підкорятися їх волі, вельми шанувати батька й залежати від нього як глави сім’ї. Що ж до невістки, то вона й думати не сміла про якусь самостійність і в усьому мусила коритися свекрусі.

Відстоюючи честь сім’ї, роду, односельчани засуджували недбайливість, пияцтво, гультяйство, неповагу до своїх сімейних обов’язків. Ганьба і зневага діставалися на долю того чоловіка або тієї жінки, які допустилися зради в подружньому житті. Особливо це стосувалося жінки. Суворо карав народний звичай і за “перелюбство”. Дівчину, що народила дитину поза шлюбом кожен міг скривдити, насміятися з неї. Не мало горя і зневаги терпіла й сім’я дівчини. Нерідко під тягарем людського осуду батьки виганяли молоду матір з рідної хати.

В українській сім’ї дітям прищеплювали слухняність, повагу до батьків і старших взагалі. За звичаєм діти, навіть дорослі, до батька й матері звертались на “ви”.

ІНФОРМАЦІЯ:

Все прекрасне на землi – вiд свiтла сонця, вiд кохання жiнки, вiд молока
матерi.

Суворими шляхами йшла наша Вiтчизна до сьогоднiшньої свободи i
незалежностi.

Гордi мужi Київської Русi, князi та воїни, вiдважнi запорозькi лицарi
заступали шляхи ворогам, воювали, боронили свiй рiдний край.

А жiнки тим часом оберiгали домашнє вогнище, народжували дiтей, омивалирани чоловiкiв-воїнiв, молили Бога.

Жiнка продовжувала рiд людський.

Наче зiткана з сонячного промiння, встає перед нами на путивльському
валу Ярославна, заклинаючи сили природи допомогти її коханому князевi та
воїнам, яких вiн повiв на битву за Русь.

Вiрно чекає свого чоловiка-козака Горпина Чурай, i гiрко оплакує його
героїчну смерть. Символом творчостi та вiрностi стає їхня дочка -
Маруся.

Чарує нас своєю красою, нiжнiстю i поетичнiстю Наталка Полтавка
Котляревського.

Кохання надихало людей на подвиги i творчiсть. Образ коханої жiнки
оспiвували усi митцi. У кожного своя кохана, але всi разом створюють
узагальнений iдеал української жiнки: нiжної i вiрної, чесної
трудiвницi, надiйної жiнки-Берегинi, що зберiгає в домi тепло.

Свiт завжди благословляє

i сонце, що встає,

i серце, що кохає

(В. Симоненко)

Коли б Бог призначив жінку бути володаркою чоловіка, він створив би її з голови, якби – рабинею, то створив би з ноги; але оскільки він призначив їй бути подругою чоловікові, тому й створив її з ребра.

Аврелій Августин

Минуло декілька днів після одруження, і ви розумієте, що обручка на пальці та штамп у паспорті – це лише формальності шлюбу. Адже на ваших плечах лежить відповідальність перед вашою сім’єю. І навіть якщо наразі вас лише двоє, то ви вже не просто живете разом, а творите єдине спільне майбутнє.

Із часів сивої давнини саме жінку вважали берегинею сімейного вогнища. Мабуть, давня теорія неодноразово перевірена часом, інакше б вона не дійшла до нас у своїй історичній недоторканості. Напевно, на підсвідомому рівні ми, жінки, відчуваємо, коли слід помовчати, замість того, щоб звинувачувати коханого; коли – самій виконати те, про що просили його останні три дні…

Таке сімейне життя – переплетіння вчинків і вибачень, компромісів і прохань, іноді звинувачень та розчарувань. Проте ключі від фортеці кохання після весілля у ваших руках, тому саме вам вирішувати, як довго вона зберігатиме свою непорушність і міцність.

Бути ідеальними зовсім непросто. Часом у вас справді бракуватиме терпіння та опускатимуться руки, але ж у житті ніщо не дається легко. З часом ви звикнете до певних правил та типових ситуацій, і жодні форс-мажорні обставини не виведуть вас із рівноваги. 

Взаємини в сім’ї насамперед залежать від щоденної праці, а не від зміни обстановки (відпустки чи відпочинку на морі). Перекласти провину на плечі іншого – найлегше. Та кому буде від цього користь? Ви жінка, тому затямте, що відповідальність за те, наскільки вам обом буде комфортно щоранку прокидатися поряд, майже на 90% залежить саме від вас.

Спробуйте знайти якомога більше позитивних рис характеру.

Іноді вам обом може не вдаватися щось, до чого ви давно прагнули. Не впадайте у відчай! Лише ретельна праця та наполегливість дають очікуваний результат. У жодному разі не знижуйте вимогливості до себе та коханого. Намагайтеся щоразу ставити для себе нову мету. Адже, коли досягаєте однієї вершини, неодмінно хочеться зійти й на іншу.

Щоб зберегти психологічне здоров’я сім’ї, важливо, щоб кожен із подружжя мав індивідуальність. Тому не завжди корисно увесь свій вільний час проводити разом удома. Гармонія полягає в тому, що кожен має власне захоплення, та водночас є цікавим співрозмовником, добрим другом та коханою людиною.

Щоб зберегти яскравим багаття сімейного вогнища, ви мусите мати мудрість царя Соломона