С.Д. Васильченко,
вчитель української мови та літератури,
Червонотоківська ЗШ І-ІІІ ст.,
Апостолівський район,
Дніпропетровська область
РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО
МИСЛЕННЯ В ПРОЦЕСІ ПОШУКОВОЇ І
ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Ключові слова: критичне
мислення, технологія розвитку критичного мислення, форми групової роботи,
структура уроків критичного мислення, актуалізація пізнавальних процесів,
пошукова та дослідницька діяльність, методи розвитку критичного мислення.
Актуальність теми:
у сьогоденні в демократичному суспільстві визначальним є вміння критично,
нестандартно мислити. Тому у поданій роботі акцентується увага на необхідності
розвитку критичного мислення у школярів. Для розвитку його в учнів, вчитель сам
має бути достатньо обізнаним у цьому питанні, володіти актуальними
навичками критичного мислення.
Мета і завдання:
застосовувати інноваційні технології
сучасної освіти; сприяти розвитку творчої активності школярів, пошукової і
дослідницької діяльності; формувати критичне мислення в учнів.
Аналіз останніх
досліджень: для побудови успішної кар′єри, навички
критичного мислення в ХХІ столітті
піднялися з 4 на 2 місце, про що наголошувалося
на Всесвітньому економічному форумі в Давосі [6, лекція 1].
Що
ж таке критичне мислення? Критичне мислення – це складний процес творчої
переробки інформації, який починається із залучення, вивчення інформації і
завершується прийняттям рішень. Критично мислити – це означає: використовувати
такі мисленнєві операції як аналіз, синтез, оцінка; ставити питання різних
типів і відповідати на них, виходячи із ситуації та інформації; ефективно
здійснювати пошук нового та оцінювати факти, прислуховуватись до думок;
будувати власні висловлювання. Проте не можна вважати критичне мислення за об’єкт вивчення, воно є результатом навчання. Учитель повинен
так пов’язати навчальний матеріал із проблемами, що хвилюють дітей, щоб вони
змогли критично оцінити себе і все навколо. Помилкою
є нав’язування своїх думок. Учень не
має відчувати себе «об’єктом виховання і
навчання», «носієм чужої думки». Необхідно надати йому можливість думати,
шукати. Це підтверджується і сучасною методикою викладання мови та літератури,
за якою твір не несе прямої виховної лінії, а породжує неоднозначний, індивідуально-особистісний
погляд на той чи інший матеріал. Наприклад, так сприймається учнями твір «Говорюща риба» Емми Андієвської -
7 кл. і навіть «Хіба ревуть воли» П. Мирного -10 кл. у
сучасному баченні.
У
процесі застосування технології критичного мислення виробляються вміння:
працювати в групах, розподіляти матеріал
за ступенем новизни, бачити чужі помилки
та свої, доводити, аргументувати, переконувати. Інформацію, отриману на уроках,
учні повинні не заучувати, а розуміти й усвідомлювати. Розуміння – це здатність
знайти свій власний зміст у прочитаному. Для цього треба: переказувати своїми
словами, наводити приклади, вирізняти
головне від другорядного, передбачати подальший перебіг подій, знаходити
схожість і відмінність, поділяти ціле на частини, співвідносити певні явища та
застосовувати не лише сьогодні, завтра, але і колись, комбінувати елементи так,
щоб утворилося ціле.
Якими
ж методами формується критичне мислення на уроках української мови та
літератури?
Критично
мислять ті, хто володіє інформацією і
здатний аналізувати її, робити власний вибір та обґрунтовувати погляди. У своїй
роботі проаналізувала рівень критичного мислення учнів 5-11 класів і
переконалася, що учні сьогоднішнього часу дуже відрізняються від попередніх
років. Вони дійсно на все мають свою особисте бачення і, що важливо, не бояться
його висловлювати. На мою думку, саме на
уроках мови та літератури формується етичне і толерантне ставлення до чужої
думки, навіть якщо вона суперечить
власній.
Тому
такі уроки стимулюють критичне мислення школярів. Тож учителю-предметнику
потрібно сформувати в учнів найнеобхідніші для уроку навички, які стануть підґрунтям розвитку їх критичного
мислення. Йдеться про вміння працювати з художнім текстом, вести діалог,
працювати в команді, приймати рішення. Головною метою спільної роботи вчителя й учня виступає теза: «Освіту
не дають, її здобувають».
У
технології критичного мислення виділяють три фази:
·
актуалізація
(приготувати, заохотити до нового навчального матеріалу) – учням пропонується
пригадати те, що вони вже знають із вивченої теми, поставити питання та
встановити мету навчальної роботи;
·
побудова знань або
засвоєння змісту – школярі оволодівають інформацією й усвідомлюють її значення
в результаті своєї діяльності під керівництвом учителя (спонукання дітей до
самостійної роботи – самоосвіти, самоконтролю);
·
консолідація – учні
закріплюють та підсумовують вивчений матеріал протягом уроку.
У
фазі актуалізації часто використовую різні стратегії. Для забезпечення
емоційної готовності класу до уроку пропоную такі види роботи: розкажи про
настрій через асоційований образ, побажайте один одному успіхів на уроці,
продемонструй графічно свій настрій, обери ту оцінку чи слово, які
відповідають твоїй готовності на початку уроку.
Важливим
для уроку є назва твору та епіграф. Вони не тільки підсилюють зміст матеріалу, але і мають виховне значення.
До учнів можна звернутися із завданням продумати доцільність назви твору,
вживання епіграфа, прокоментувати його зміст у контексті матеріалу уроку. Наприклад,
новела «Три зозулі з поклоном» Г. Тютюнника і її присвята часто викликають
роздуми в учнів. В процесі опрацювання і аналізу думки учнів щодо значення
назви розбігаються і не завжди узгоджуються з думками критиків.
Ефективним
методом колективного обговорення, що здійснюється через накопичуваність ідей
певної теми, вираження поглядів усіх учасників є «Мозковий штурм». Щоб
перевірити знання учнями опрацьованого вдома тексту, пропоную виконати завдання:
«Порушення послідовності» або «Встановлення послідовності подій, дат» чи
«Запитай товариша», «Ілюстраційний рядок», «Встанови відповідність», під час
яких з′ясовується рівень підготовки учнів, критичний аналіз своєї обізнаності в
порівнянні з іншими учнями. Прикладом цього
може бути змішана колекція ілюстрацій до твору, з яких треба створити логічну
послідовність (Л.Українка «Лісова пісня»).
Під
час формування знань, понять, оцінки застосовую різні види читання, особливо
вибіркове, читання із зупинками, спрямоване на глибше вивчення текстів, що є вкрай важливим на сьогоднішній
день, коли бажання читати в учнів відбиває Інтернет. Вправи такі: створити під
час характеристики героїв твору «картки персонажа», провести «обмін
проблемами», «займи позицію» (пропозиція вибрати одну із позицій, яка найближча
та аргументувати її), «За-проти». На
етапі консолідації найчастіше пропоную метод «Прес»: висловити свої враження
від прочитаного художнього твору («Я вважаю, що… »), («Чи схвалюю я дії
героя»), («Як би ти вчинив в даній ситуації») Такий метод використовую під час
вивчення казки для дітей і дорослих
«Мишка» Б. Лепкого у 7 кл. Використовую метод «Одна хвилина» , коли протягом
однієї хвилини учень без підготовки дає відповідь на запитання вчителя; висловити власну думку допомагає «Запис
думок», коли на усне запитання вчителя учні в мовчанці записують відповідь чи
думку або коротке висловлювання щодо проблеми, а потім озвучують вголос. Цей прийом дає можливість почути
особисту думку кожного, яку не можна списати з підручника. Щоб допомогти старшокласникам краще зрозуміти
свої думки з вивченої теми і щоб проаналізувати, що відбувається у класі на
інтелектуальному рівні, пропоную скласти фрейми. Це цікаві види роботи, які дозволяють відобразити
усе різноманіття знань про мовні поняття, світ, героїв, моделі поведінки.
Актуальність фреймових структур полягає в тому, що виклад великого об′єму матеріалу
можна пояснити за декілька хвилин за допомогою кількох слотів. Користуємося і «Дошкою (аркушем запитань)», на якій вказаний
перелік запитань з теми і учень може вибрати всі ті, відповіді на які знає і
відмітити ті, над якими ще треба попрацювати. Цікавим є метод «Правильні та помилкові твердження», де пропонуються певні твердження з
мовної чи літературної теми. Потім учні повинні встановити істинні чи хибні ці
твердження. Після ознайомлення з основною інформацією повертаємось до даних
тверджень та просимо оцінити їх. А « Кубування» є методом навчання, який
полегшує розгляд різних аспектів теми. Цей підхід передбачає використання
кубика із написаними на кожному його боці вказівками щодо напрямку мислення та
письма.
На
кожному боці кубика вказівка: опишіть; порівняйте; встановіть асоціації;
проаналізуйте; знайдіть застосування; запропонуйте аргументи «за» або «проти».
Отже, вказівки на гранях куба є такими:
·
Опишіть. Розгляньте
уважно об’єкт (можливо лише уявний) та опишіть, що ви бачите, відзначаючи
колір, форму, розміри);
·
Порівняйте. На що
схоже? Від чого відрізняється?;
·
Встановіть асоціації.
Про що це змушує вас думати?;
·
Проаналізуйте. Скажіть,
як це зроблено: вам не обов’язково це знати, ви можете вигадати;
·
Знайдіть застосування.
Як саме це може бути застосоване?;
·
Запропонуйте аргументи
«за» або «проти»;
·
Займіть певну позицію .
Прийом
«РАФТ» (по К.Санте) Назва є скороченням:
Р (роль) – А (аудиторія) – Ф (форма) – Т (тема). Ідея є в тому, що учень обирає
для себе якусь роль, тобто пише текст не від себе, а від імені персонажу. Потім
обирає для кого писати та стиль тексту. Це може бути лист, стаття в газету, звернення
тощо. Приклади: «Хуха-Моховинка» В.Королева-Старого, «Незвичайні пригоди Алі»
Г.Малик, «Лось» Є Гуцала, «Скарб» О.Стороженка, «Гер переможений» Л.
Пономаренко, «Неймовірні пригоди Івана Сили» О.Гавроша та інші нещодавно
введені в програму твори.
Метод
«Ключові фрази». Учням пропонується набір
ключових фраз до нової теми, наприклад «Форми дієслова». Учні отримують
завдання: попрацювати в парах та скласти зв’язний текст із запропонованих фраз.
Ця робота займає 5-8 хв. Потім кожна
пара пропонує свій варіант. Спонукаючим до мислення є метод «Підказка». Пропонується
коротка інформація про тему, свого роду
підказка, яка допоможе учням здогадатися, про що піде мова на уроці, викличе у
них зацікавленість, бажання вивчати цю тему. Це може бути текст закону, лист,
оголошення, відео- або аудіофрагмент, вірш, фото тощо. Під час проведення «Резюме»
учні підводять підсумки своєї діяльності на уроці, написавши
резюме з використанням ключових фраз: •
в ході уроку мені вдалося…; • найважливішим знанням для мене стало…; • у ході
роботи над темою в мене виникли почуття…; • мене зацікавили питання…; • мені не
вистачило наступних знань та вмінь…; • у цих питаннях я б хотів розібратися
докладніше…Аналітичним по суті є «Сократівське
опитування». Цей метод
застосовується для прояснення ідей, дослідження контексту, розгляду основ,
визначення припущень і формулювання точки зору. Питання, які ставляться під час
застосування цього методу можна поділити на декілька груп. Перша категорія −
запитання для прояснення: • Що ви маєте на увазі, коли кажете...? • Яке
завдання ви збираєтесь виконувати...? • Який приклад ви можете навести...? •
Чому ви сказали...? Як це стосується до...? Друга група — запитання з припущеннями: •
Які припущення ви робите? • Чому ви робите ці припущення? • Ви припускаєте,
що...? Третя група — запитання, які
визначають перспективу й точку зору: • Чи є твоя точка зору щодо... ? •Чи є
твоя перспектива в тому, що...? Четверта
група — запитання, які визначають факти, причини та докази: • Які твої докази
для цього? • Чому ти віриш у це? Наскільки ти впевнений у цьому? П'ята група — запитання, які досліджують
висновки та результати: • Що є твоїм висновком? • Що буде результатом, якщо це
станеться? •Яким буде ефект від цього?
Під
час вивчення нового матеріалу
використовую таку форму роботи, як «Метаплан», яка вчить учнів аргументовано і логічно висловлювати думки за допомогою ланцюжка питань:
«Як є, що є?», «Як має бути?», «Що заважає і чому не так?», «Що потрібно
змінити?» Не завжди відповіді учнів співпадають, а висновки − однакові. Діти
мають різні точки зору.
«Перехресний
бій» Після вивчення нового матеріалу оголошується учням, що зараз вони
поміняються місцями і будуть ставити питання,
а інші− відповідати на них. Висувається умова — відповідати тільки на цікаві
запитання. Ця вимога якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного
характеру. Наприклад: «Чи однаково щасливим почував себе герой роману В. Підмогильного
«Місто» Степан Радченко в різні періоди «підкорення» міста?», «Чи завжди
доречно використовувати безособові форми на -но, -то?» тощо. Проблемні запитання вже логікою свого
змісту спонукають школярів напружувати розумові сили, скеровують на
дослідження, творчий пошук, завдяки чому навчальний матеріал не тільки глибше
осмислюється, а й стає переконанням, бо учень стає співавтором навчального процесу.
«Ромашка
Блума» (ромашка питань) Шість пелюсток – шість типів питань:
1. Прості
(назвати факти, пригадати певну інформацію);
2. Уточнюючі
(метою цих питань є надання людині можливості зворотного зв’язку відносно того,
що він тільки що сказав);
3. Інтерпретаційні
або пояснюючі (звичайно починаються зі слова «чому?»);
4. Творчі
(у питанні є частка «якщо б», елементи умовності, прогнозу);
5. Оціночні
(направлені на вияснення критеріїв оцінки тих чи інших подій, фактів, явищ);
6. Практичні
(це питання направлені на встановлення зв’язку між теорією та практикою)
«Рюкзак»
Такий метод дає можливість залучити всіх
учнів класу до роботи. Він полягає в тому, що кожен з учнів стисло записує на
папері відповідь на запитання: «Які з тих знань, умінь, способів дій, що
отримали на уроці, ви візьмете із собою для використання на інших уроках, у
житті, для виконання домашнього завдання, тематичного оцінювання тощо?» Папірці
з відповідями складають у рюкзак (справжній чи уявний). Вибірково знайомляться
з відповідями.
Для
старшокласників варто нагадати правила ведення дискусії, яка містить елементи
критичного мислення: чітко визначте свою точку зору й аргументи до неї;
вступаючи в дискусію, не починайте її з тих питань, за якими ваша думка на
збігається з думкою вашого опонента; висловлюючи свою думку, дотримуйтесь
змістовності, правильності, повноти та послідовності розкриття теми; достатньою
мірою використовуйте довідкову й художню літературу та посилання, зроблені на
неї; аргументи не слід пропонувати у нисхідному порядку; уникайте
категоричності, особливо якщо ви заперечуєте; умійте почути та зрозуміти
опонента; не переривайте свого співрозмовника; волійте не перемогти, а знайти
істину. Наприклад, у 8 кл. часто виникає дискусія на тему: «Проблема волі
людини та можливості її здобуття» за «Дорогою ціною» М. Коцюбинського. Використання дискусії на
уроках дозволяє ознайомити учнів з різними думками щодо певних питань, навчити
їх не лише висловлювати свою точку зору, а й аргументувати її, формулювати
питання та використовувати їх у якості «інструменту пізнання». Але при цьому
перед вчителем стоїть питання: як зробити так, щоб вільний обмін думками на
уроці не перетворився на пусті балачки, а учні у процесі дискусії не
відхилилися від теми. У цьому випадку вчителя треба обрати найбільш прийнятну
форму дискусії, яка б відповідала темі та меті уроку, підготовленості учнів,
особливостям учбового матеріалу. Суттєвим елементом будь-якої технології
навчання в дискусії є вступна частина, оскільки саме в ній створюється емоційний та інтелектуальний настрій. Це своєрідне
запрошення до жвавого обговорення визначеної проблеми, яке може бути здійснено у
вигляді викладу проблеми , опису конкретного випадку, невеликої рольової
гри, демонстрації фільму або ілюстративного матеріалу, використання останніх
новин, інсценування якогось епізоду, стимулювання серії запитань на зразок:
«Чому так? Що б сталося, якби…?» Отже, деякі види дискусій є одними із методів
критичного мислення.[3, с. 148] Таким
видом є «Класичні дебати» Беруть
участь дві команди з трьох учнів. Команда, що стверджує, захищає тему гри та
приводить всі можливі аргументи для того, щоб запевнити суддів у істинності
своєї позиції. Команда, що заперечує, намагається довести, що позиція опонентів
з даної проблеми хибна. Разом з аргументами команди повинні надати суддям
вислови, статистику, конкретні факти, які підтверджують аргументацію. Таким
чином зміст дискусії – це зіткнення думок, позицій з якої-небудь проблеми. Цікавою
видається «Експрес-дискусія». Підготовка до неї здійснюється учнями
прямо на уроці. Вона не потребує тривалого проведення, частіше проводиться
один-на-один, коли беруть участь два учні. При цьому у якості теми уроку береться одна
велика тема, яка потім розбивається на кілька маленьких. Кожен учень захищає
протилежну точку зору з того чи іншого питання. «Текстова дискусія» проводиться на основі вивчення уривків з
наукових статей, монографій, науково-популярних публікацій. Учасники
об′єднуються у дві групи та відстоюють
різні точки зору, використовуючи цитати, факти, приклади із підручників. «Проблемна дискусія». Це вид дискусії, коли учні не обмежуються окремими фактами, а
використовують достатньо великий матеріал із області права, соціології,
політології, філософії, мовознавства. У 10 класі можлива дискусія на тему: «Риторика−
наука чи мистецтво?» [4, с. 28] «Круглий
стіл» Учасники «круглого столу»
сідають за столом обличчям один до одного та ведуть бесіду на вказану тему. У
ході такої дискусії відбувається обмін думками між всіма учасниками (від 10 до
20 учасників). В цій дискусії також можуть брати участь вчителі, батьки. «Коло». Метою
такої дискусії є залучення всього класу. Учні сідають у два кола-зовнішнє та
внутрішнє. При цьому внутрішнє коло – нерухоме, а зовнішнє - рухоме. Кожен
учень сидить навпроти іншого. За сигналом вчителя учні із зовнішнього кола
пересідають на один стілець праворуч та змінюють партнера з дискусії. В
дискусії учні із зовнішнього кола є прихильниками однієї точки зору, учні із
внутрішнього – іншої.
У
наш час дуже важливо розвивати критичне мислення в учнів, щоб вони стали отримувати задоволення від вивчення
нового, самого процесу навчання, читання книг, навчилися їх аналізувати і
робити самостійні висновки, ставити розумні запитання і творчо знаходити на них
відповіді. Важливо відзначити, що технологія розвитку критичного мислення
допомагає учням самостійно визначати напрям у вивченні теми і самостійно
вирішувати проблеми, тобто «мислити по-справжньому». Вчення цікаво тоді, коли
воно приносить відчутну радість від пізнання нового, від відчуття власної
причетності до того, що відкриває світ знань. Тому і потрібна новому
суспільству інформована, компетентна, комунікативна особистість. Завданням
вчителя є розвиток в учня таких рис, такого типу
мислення, який забезпечуватиме можливість адекватно оцінювати обставини життя,
формувати стратегію подолання перешкод, уможливить адаптацію у сучасному
світі. Це і складатиме комплекс
відповідних якостей та життєвих компетентностей особистості – одних з головних
освітньо-виховних завдань школи.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.
Загашена І.О., Заїр-Бек С.І, Муштавінська І.В. Вчимо дітей мислити
критично. СПб: «Мова», 2003р.
2. Загашена
І.О., Заїр-Бек С.І. Критичне мислення − технологія розвитку. СПб: «Скіфія», 2003р.
3. Інтерактивні
технології на уроках української словесності /
Укладач Раїса Орищин. Тернопіль: Підручники і посібники, 2008.-160 с.
4.
Когут О.І. Інноваційні
технології навчання української мови та літератури.
Тернопіль: Астон, 2005.-203с.
5.Терно
С.О. Критичне мислення− сучасний вимір суспільствознавчої освіти.
Запоріжжя: Просвіта, 2009.-268 с.
6.Терно
С.О. Онлайн-курси: «Критичне мислення для освітян». Платформа «Prometheus», 2018 р.
7.Тягло
О.В. Критичне мислення: Навчальний посібник. Харків: Основа, 2008. – 189 с.
