понеділок, 4 грудня 2017 р.

Доповідь на тему:



Розвиток критичного мислення в процесі пошукової і дослідницької діяльності учнів на уроках української мови та літератури



Вступ

Маючи за плечима певний педагогічний досвід, можу запевнити, що технології, що застосовуються вчителями на уроках української мови та літератури і сприяють розвитку творчої активності школярів, пошукової і дослідницької діяльності заслуговують на увагу. Та у сьогоденні в демократичному суспільстві визначальним є вміння критично, нестандартно мислити.




Що ж таке критичне мислення? Критичне мислення – це складний процес, який починається із залучення, вивчення інформації і завершується прийняттям рішень. Критично мислити – це означає: використовувати такі мисленнєві операції як аналіз, синтез, оцінка; ставити питання різних типів і відповідати на них, ,виходячи із ситуації та інформації; ефективно здійснювати пошук нового та оцінювати факти ,прислуховуватись до думок; будувати власні висловлювання. Проте не можна вважати критичне мислення за об’єкт вивчення, воно є результатом навчання.

Учитель повинен так пов’язати навчальний матеріал із проблемами, що хвилюють дітей, щоб вони змогли критично оцінити себе і все навколо. Помилкою є нав’язування своїх думок. Учень не повинен відчувати себе «об’єктом виховання і навчання», «носієм чужої думки». Необхідно надати йому можливість думати, шукати. Це підтверджується і сучасною методикою викладання літератури, за якою твір не несе прямої виховної лінії , а породжує неоднозначний, індивідуально-особистісний погляд на той чи інший матеріал. (приклад Так сприймається учнями твір «Говорюща риба» Емми Андієвської і навіть «Хіба ревуть воли» П.Мирного у сучасному баченні )

У процесі застосування технології критичного мислення виробляються: вміння працювати в групах, уміння розподіляти матеріал за ступенем новизни, уміння бачити чужі помилки та свої; уміння доводити, аргументувати, переконувати. Інформацію, отриману на уроках, учні повинні не заучувати, а розуміти й усвідомлювати. Розуміння – це здатність знайти свій власний зміст у прочитаному. Для цього треба вміти: переказувати своїми словами; наводити свої приклади; вирізняти головне від другорядного; передбачати подальший перебіг подій; знаходити схожість і відмінність; поділяти ціле на частини; співвідносити певні явища та застосовувати не лише сьогодні, завтра, але і колись; комбінувати елементи так, щоб утворилося ціле; пам’ятати, що синтез – це не просто сума частин. Якими ж способами формується критичне мислення на уроках української мови та літератури ?

Критично мислять ті, хто володіє інформацією і здатний аналізувати її, робити власний вибір та обґрунтовувати погляди. У своїй роботі проаналізувала рівень критичного мислення учнів 5-11 класів і переконалася, що учні сьогоднішнього часу дуже відрізняються від попередніх років. Вони дійсно на все мають свою особисте бачення і ,що важливо, не бояться його висловлювати. На мою думку, саме на уроках мови та літератури формується етичне і толерантне ставлення до чужої думки, навіть якщо вона суперечить власній. ( приклад )

Тому такі уроки стимулюють критичне мислення школярів. Тож учителю-предметнику потрібно сформувати в учнів найнеобхідніші для уроку літератури навички, які стануть підґрунтям розвитку їх критичного мислення. Йдеться про вміння працювати з художнім текстом, вести діалог, працювати в команді, приймати рішення. Головною метою спільної роботи вчителя й учня виступає теза: «Освіту не дають, її здобувають».

У технології критичного мислення виділяють три фази : актуалізація (приготувати, заохотити до нового навчального матеріалу) – учням пропонується пригадати те, що вони вже знають із вивченої теми, поставити питання та встановити мету навчальної роботи; побудова знань – школярі оволодівають інформацією й усвідомлюють її значення в результаті своєї діяльності під керівництвом учителя (спонукання дітей до самостійної роботи – самоосвіти, самоконтролю); консолідація – учні закріплюють та підсумовують вивчений матеріал протягом уроку.

Для старшокласників варто нагадати правила ведення дискусії: чітко визначте свою точку зору й аргументи до неї; вступаючи в дискусію, не починайте її з тих питань, за якими ваша думка на збігається з думкою вашого опонента; висловлюючи свою думку, дотримуйтесь змістовності, правильності, повноти та послідовності розкриття теми; достатньою мірою використовуйте довідкову й художню літературу та посилання, зроблені на неї; аргументи не слід пропонувати у нисхідному порядку; уникайте категоричності, особливо якщо ви заперечуєте; умійте почути та зрозуміти опонента; не переривайте свого співрозмовника; волійте не перемогти, а знайти істину. (приклад - у 8 кл. часто виникає дискусія на тему «Проблема волі людини та можливостей її здобуття» за «Дорогою ціною» М.Коцюбинського )

У фазі актуалізації часто використовую різні стратегії. Для забезпечення емоційної готовності класу до уроку пропоную такі види роботи: розкажи про настрій через асоційований образ, побажайте один одному успіхів на уроці, продемонструй графічно свій настрій, обери ту оцінку, слово, які відповідають твоїй готовності на початку уроку.

Важливим для уроку є назва твору та епіграф. Вони не тільки підсилюють зміст матеріалу, але і маєють виховне значення. До учнів можна звернутися із завданням продумати доцільність назви твору, вживання епіграфа, прокоментувати його зміст у контексті матеріалу уроку. (приклад -«Три зозулі з поклоном» Г. Тютюнника. В процесі опрацювання і аналізу думки учнів щодо значення назви розбігаються і не завжди узгоджуються з думками критиків)

Ефективним методом колективного обговорення, що здійснюється через накопичуваність ідей певної теми, вираження поглядів усіх учасників є «Мозковий штурм». Щоб перевірити знання учнями опрацьованого вдома тексту, пропоную виконати завдання «Порушення послідовності» або «Встановлення послідовності подій, дат» чи «Запитай товариша», «Ілюстраційний рядок», «Встанови відповідність», під час яких з′ясовується рівень підготовки учнів, критичний аналіз своєї обізнаності в порівнянні з іншими учнями ( приклад: вроздріб ілюстрації з твору-створи правильну послідовність (Л.Українка «Лісова пісня» ) .

Під час формування знань , понять, оцінки застосовую різні види читання, особливо вибіркове, спрямоване на глибше вивчення текстів, що є вкрай важливим на сьогоднішній день , коли бажання читати в учнів відбиває Інтернет. Завдання такі: створити під час характеристики героїв твору «картки персонажа», провести «обмін проблемами», «займи позицію» (пропозиція вибрати одну із позицій, яка найближча та аргументувати її). На етапі консолідації найчастіше пропоную: метод «Прес»: висловити свої враження від прочитаного художнього твору («Я вважаю, що… »),( «Чи схвалюю я дії героя»),( «Як би ти вчинив в даній ситуації»), (приклад- казка для дітей і дорослих «Мишка» Б. Лепкого)

Використовую метод «Одна хвилина» (протягом однієї хвилини учень без підготовки дає відповідь на запитання вчителя); висловити власну думку допомагає «Запис думок», коли на усне запитання вчителя учні в мовчанці ′записують відповідь чи думку або коротке висловлювання щодо проблеми , а потім озвучують вголос. Цей прийом дає можливість почути особисту думку кожного, яку не можна списати з підручника. Щоб допомогти старшокласникам краще зрозуміти свої думки з вивченої теми і щоб проаналізувати, що відбувається у класі на інтелектуальному рівні, пропоную скласти фрейми. Це цікаві види роботи , які дозволяють відобразити усе різноманіття знань про мовні поняття, світ, героїв, моделі поведінки, і тд . Актуальність фреймових структур полягає в тому, що виклад великого об′єму матеріалу можна пояснити за декілька хвилин за допомогою декількох слотів (Зразки фреймів - приклад «Сенс життя»)

Користуємося і «дошкою запитань», на якій вказаний перелік запитань з теми і учень може вибрати всі ті, відповіді на які знає і відмітити ті, над якими ще треба попрацювати.

«Правильні та помилкові твердження», де пропонуються певні твердження з мовної чи літературної теми Потім учні повинні встановити істинні чи хибні ці твердження. Після ознайомлення з основною інформацією повертаємось до даних тверджень та просимо оцінити їх.

«Кубування» Кубування є методом навчання, який полегшує розгляд різних аспектів теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написаними на кожному його боці вказівками щодо напрямку мислення та письма.

На кожному боці кубика вказівка: опишіть; порівняйте; встановіть асоціації; проаналізуйте; знайдіть застосування; запропонуйте аргументи „ за” або „проти”. Отже, вказівки на гранях куба є такими:

• Опишіть. Розгляньте уважно об’єкт (можливо лише уявний) та опишіть, що ви бачите, відзначаючи колір, форму, розміри); • Порівняйте. На що схоже? Від чого відрізняється?; • Встановіть асоціації. Про що це змушує вас думати?; • Проаналізуйте. Скажіть, як це зроблено: вам не обов’язково це знати, ви можете вигадати; • Знайдіть застосування. Як саме це може бути застосоване?; • Запропонуйте аргументи «за» або «проти»; • Займіть певну позицію

Прийом «РАФТ» (по К.Санте) Назва є скороченням: Р (роль) – А (аудиторія) – Ф (форма) – Т (тема). Ідея є в тому, що учень обирає для себе якусь роль, тобто пише текст не від себе, а від імені персонажу. Потім обирає для кого писати та стиль тексту. Це може бути лист, стаття в газету, звернення тощо. (приклад «Хуха-Моховинка» В.Королів-Старий, «Незвичайні пригоди Алі» Г.Малик, «Лось» Є Гуцала, «Скарб» О.Стороженка, «Гер переможений»

Л. Пономаренко, «Неймовірні пригоди Івана Сили» О.Гавроша та інші нещодавно введені в прграму)

«Ключові фрази» Вчитель пропонує учням набор ключових фраз до нової теми. Учні отримують завдання: попрацювати в парах та скласти зв’язний текст із запропонованих фраз. Ця робота займає 5-8 хв. Потім кожна пара пропонує свій варіант.

«Підказка» Вчитель пропонує учням коротку інформацію про тему, свого роду підказку, яка допоможе учням здогадатися про що піде мова на уроці, викличе у них зацікавленість, бажання вивчати цю тему. Це може бути текст закону, лист, оголошення, відео- або аудіофрагмент, вірш, фото тощо.

«Резюме» Вчитель пропонує учням підвести підсумки своєї діяльності на уроці, написавши резюме з використанням ключових фраз:

• в ході уроку мені вдалося…; • найважливішим знанням для мене стало…; • у ході роботи над темою в мене виникли почуття…; • мене зацікавили питання…; • мені не вистачило наступних знань та вмінь…; • у цих питання я б хотів розібратися докладніше…;

«Сократівське опитування» Цей метод застосовується для прояснення ідей, дослідження контексту, розгляду основ, визначення припущень і формулювання точки зору. Питання, які ставляться під час застосування цього методу можна поділити на декілька груп.

Перша — запитання для прояснення: • Що ви маєте на увазі, коли кажете...? • Яке завдання ви збираєтесь виконувати...? • Який приклад ви можете навести...? • Чому ви сказали...? Як це стосується до...?

Друга група — запитання з припущеннями: • Які припущення ви робите? • Чому ви робите ці припущення? • Ви припускаєте, що...?

Третя група — запитання, які визначають перспективу й точку зору: • Чи є твоя точка зору щодо... ? • Чи є твоя перспектива в тому, що...?

Четверта група — запитання, які визначають факти, причини та докази: • Які твої докази для цього? • Чому ти віриш у це? Наскільки ти впевнений у цьому?

П'ята група — запитання, які досліджують висновки та результати: • Що є твоїм висновком? • Що буде результатом, якщо це станеться? • Яким буде ефект від цього?

«Атака на вчителя» («Атака на учня» ) Після вивчення нового матеріалу вчитель оголошує учням, що зараз вони поміняються місцями — учні будуть ставити питання, а вчитель (або один учень) відповідати на них. Висувається умова — вчитель буде відповідати тільки на цікаві запитання. Ця умова якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного характеру.

«Ромашка Блума» (ромашка питань) Шість пелюсток – шість типів питань:

1) Прості (назвати факти, пригадати певну інформацію);

2) Уточнюючи (метою цих питань є надання людині можливості зворотного зв’язку відносно того що він тільки що сказав);

3) Інтерпретаційні або пояснюючі (звичайно починаються зі слова «чому?»);

4) Творчі (у питанні є частка «якщо б», елементи умовності, прогнозу);

5) Оціночні (направлені на вияснення критеріїв оцінки тих чи інших подій, фактів, явищ);

6) Практичні (це питання направлені на встановлення зв’язку між теорією та практикою)

«Рюкзак» Він дає можливість залучити кожного учня класу до роботи на цьому етапі. Він полягає в тому, що кожен з учнів стисло записує на папері відповідь на запитання: «Які з тих знань, умінь, способів дій, що отримали на уроці, ви візьмете із собою для використання на інших уроках, у житті, для виконання домашнього завдання, тематичного оцінювання тощо?» Папірці з відповідями складають у рюкзак (справжній чи уявний). Вибірково знайомляться з відповідями.

«Дискусія» Використання дискусії на уроках дозволяє ознайомити учнів з різними думками щодо певних питань, навчити їх висловлювати свою точку зору, а й аргументувати її, формулювати питання та використовувати їх у якості «інструменту пізнання». Але при цьому перед вчителем стоїть питання: як зробити так, щоб вільний обмін думками на уроці не перетворився на пусті балачки, а учні у процесі дискусії не відхилилися від теми. У цьому випадку вчителя треба обрати найбільш підходящу форму дискусії, яка б відповідала темі та меті уроку, підготовленості учнів, особливостям учбового матеріалу. Отже деякі види дискусій,як одні із методів критичного мислення.

«Класичні дебати» Беруть участь дві команди з трьох учнів. Команда, що стверджує, захищає тему гри та приводить всі можливі аргументи для того, щоб запевнити суддів у істинності своєї позиції. Команда, що заперечує, намагається доказати, що позиція опонентів з даної проблеми хибна. Разом з аргументами, команди повинні надати суддям вислови, статистику, конкретні факти, які підтверджують аргументацію. Таким чином зміст дискусії – це зіткнення думок, позицій з якої-небудь проблеми.

«Експрес-дискусія» Підготовка до неї здійснюється учнями прямо на уроці. Вона не потребує тривалого проведення, частіше проводиться один-на-один, коли беруть участь два учні. При цьому у якості теми уроку береться одна велика тема, яка потім розбивається на кілька маленьких. Кожен учень захищає протилежну точку зору.

Текстова дискусія Дана форма дискусії проводиться на основі вивчення уривків з наукових статей, монографій, науково-популярних публікацій. Учасники діляться на дві групи та відстоюють різні точки зору, використовуючи цитати, факти, приклади із підручників.

Проблемна дискусія Це вид дискусії, коли учні не обмежуються окремими фактами, а використовують достатньо великий матеріал із області права, соціології, політології,філософії, та ін. наук.

«Круглий стіл» Учасники «круглого столу» сідають за столом обличчям один до одного та ведуть бесіду на вказану тему. У ході такої дискусії відбувається обмін думками між всіма учасниками (від 10 до 20 учасників). В цій дискусії також можуть брати участь вчителі, батьки.

«Коло» Метою такої дискусії є залучення всього класу. Учні сідають у два кола-зовнішнє та внутрішнє. При цьому внутрішнє коло – нерухоме, а зовнішнє - рухоме. Кожен учень сидить навпроти іншого. За сигналом вчителя учні із зовнішнього кола пересідають на один стілець праворуч та змінюють партнера з дискусії. В дискусії учні із зовнішнього кола є прихильниками однієї точки зору, учні із внутрішнього – іншої.

Висновок

У наш час дуже важливо розвивати критичне мислення у дітей - щоб дитина стала отримувати задоволення від читання книг, навчилася їх аналізувати і робити самостійні висновки, щоб навчилися ставити розумні запитання і творчо знаходити на них відповіді. Важливо відзначити, що технологія розвитку критичного мислення допомагає учням самостійно визначати напрям у вивченні теми і самостійно вирішувати проблеми, тобто «мислити по-справжньому». Вчення цікаво тоді, коли воно приносить відчутну радість від пізнання нового, від відчуття власної причетності до того, що відкриває світ знань. Сподіваюся, що спираючись на ці методи навчання, дитина, вивчаючи історію, не скаже потім, що це було не зрозуміло, не потрібно або не цікаво. А вчителі і батьки будуть упевнені в тому, що їхні діти знають предмет і вміють мислити критично і творчо.

Список використаної літератури

Загашена І.О., С. І. Заїр-Бек, І. В. Муштавінська. Вчимо дітей мислити критично. – СПб: «Мова», 2003р.

Загашена І.О., С. І. Заїр-Бек. Критичне мислення - технологія розвитку. – СПб: «Скіфія», 2003р.

Іванова О. Навчаємо критично мислити// Відкритий урок. – 2007 – лютий.

Тягло О.В. Критичне мислення: Навчальний посібник. – Х: Основа, 2008. – 189