29 серпня в Україні відзначається День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави. 

Цей день приурочено до трагічних подій під Іловайськом у серпні 2014 року, коли українські військові зазнали найбільших втрат під час виходу з оточення «зеленим коридором». Символом цієї пам'яті є квітка соняшника, оскільки саме на полях соняшників на Донбасі полягло багато українських воїнів. 

Орієнтовна структура уроку:

Тема: «Пам'ятаємо заради майбутнього» 
Мета: вшанувати подвиг військовослужбовців і добровольців, які віддали життя за Україну; виховувати патріотизм, повагу до захисників та розуміння ціни української свободи.
Головні акценти:
• Історія встановлення пам'ятної дати (Указ Президента № 621/2019).
• Іловайська трагедія як символ болю і мужності.
• Соняшник як національний символ пам'яті.
• Загальнонаціональна хвилина мовчання. 
Боротьба українського народу за волю триває століттями. На цьому шляху ми зазнали безліч втрат. Сьогодні і наше покоління стало свідком страшної війни,  ми живемо в умовах ще більшого жаху, принесеного повномасштабним вторгненням окупантів. 
Прикладом незламності українського духу став Іловайськ. 






29 серпня 2014 року ворог, зрадивши домовленості, підступно розстріляв колони українських військових. 
У той кривавий день 366 захисників загинули, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, 300 потрапили у полон. 
Саме тому ця дата стала Днем пам’яті захисників України.
Смертельний «зелений коридор» пролягав крізь поля з соняшниками. Відтоді ця квітка — з чорним, як українська земля, зернятком — стала символом Іловайської трагедії. Вона проростатиме знову й знову, як символ відродження українців, скільки б ворог не намагався нас знищити .
                                 Соняхи Іловайська 
  Обвуглені, посічені уламками,
 В шмаття роздерті, та незламні, хоч і зламані,        
 Обезголовлені, ущент розчавлені,
Зчорнілі, горем згорблені, оставлені…
Стоять, мов тіні, соняхи знівечені.
Літають поруч душі їх обпечені.
Вони вмирали разом із солдатами
І теж ставали душами крилатими.
А ті поодинокі, що вціліли,
Схилялися над мертвими й тужили.
І більше не дивились в бік світила,
Щоб мертвих їхня тінь від сонця вкрила.
Ось обстріли припинені нарешті…
Крізь куряву ясніють неба решти.
І прошивають тишу онімілу
Рингтони про не вмерлу Україну.
То тут, то там вмикають телефони
Дзвінками рідних ті гучні рингтони.
Живі шукали вбитих і дзвонили,
І щохвилини соняхи тремтіли
Від тих дзвінків, що серпень розривали
І до мурах, до кісточок проймали.
Вивозили КамАЗами убитих…
Насінням сльози капали із квітів…
Давно вже телефони розрядились,
Але і досі у нічному полі
Вчувається, як піснею встелилась
Жага до перемоги та до волі.
© Ірина Іваськів 30.08.2021


















СОНЯШНИК
Стихли крики і постріли бою,
Сонце котиться в даль золоту.
В полі соняшник, символ героїв,
Тягне квіти свої в висоту.
Бачить свідок жахливих трагедій
В літній тиші з минулого сни, -
Екіпаж на маневрі прогледів
Спопеляючий випад війни.
Командира боєць не дослухав,
Розвернути машину не зміг.
Жовтий соняшник, квітка розлуки,
Від розриву снаряда приліг.
Вечір вийшов в серпанку густому
І суцвіття закрив золоте.
Командирський механік додому,
До сестрички уже не прийде.
Тільки в темряві голову далі
Розвернув проти ходу Ковша
Жовтий соняшник, квітка печалі,
України безсмертна душа.




Ніколи не забудемо мужнього подвигу наших Героїв. Не пробачимо ворогу. Не зрадимо того, у що віримо і за що боремося.
Вічна шана та світла пам’ять загиблим Захисникам України! Вони житимуть доти, доки ми їх пам’ятаємо.