https://wordwall.net/uk/resource/81286100/%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0/%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F
пʼятниця, 20 лютого 2026 р.
Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!
Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!
Кожен із Небесної сотні мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.
Десятки молодих хлопців, як колись герої Крут, не вагаючись свідомо вирішили йти до кінця, лиш би бути вільними, лиш би самим мати змогу розпоряджатися своїм майбутнім, лиш би захистити Україну…
Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.
Небесна Сотня стала для всієї України не лише символом жертовності, героїзму та патріотизму, а й прикладом та джерелом натхнення для наших воїнів, які гідно захищають територіальну цілісність України на сході, утверджуючи право людини на вільне життя.
Цілу Вкраїну затуляли ви собою,
Самі беззахисні на площі у вогні.
Ридало небо, рвалося надвоє,
Бо ще не бачило подібної борні.
Так дорого за волю заплатили,
Такий тернистий до свободи шлях,
Небесну сотню зорі освітили,
Щоби безсмертною лишилась у віках.
Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним.
Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися впродовж останніх місяців, не залишили байдужими. Ці декілька місяців назавжди переписали сторінки історії України.
Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв « Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…
пʼятниця, 13 лютого 2026 р.
15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, встановлений указом Президента у 2004 році. Ця дата приурочена до річниці виведення радянських військ з Афганістану (15 лютого 1989 р.) та є днем пам'яті про понад 160 тисяч українців, які воювали в Афганістані та інших «гарячих точках».
Основні факти про цей день:
- Історія та зміст: Це день пам'яті про загиблих та вшанування ветеранів, які виконували військові накази поза межами України. Понад 3 тисячі українців загинули під час війни в Афганістані.
- Символізм: Дата 15 лютого символізує завершення 10-річної радянської військової інтервенції в Афганістані (1979–1989).
- Інші «гарячі точки»: Окрім Афганістану, українські військові брали участь у миротворчих місіях та конфліктах у 16 інших країнах світу, включаючи Корею, В'єтнам, Кубу, Єгипет, Югославію.
- Сучасність: Багато ветеранів-афганців з початку російської агресії у 2014 році стали на захист незалежності України.
15 лютого традиційно відбуваються покладання квітів до меморіалів, хвилини мовчання та вшанування пам'яті загиблих.
пʼятниця, 30 січня 2026 р.
Основні правила поведінки:
Основні правила поведінки:
- Взуття: Обирайте зручне, зимове взуття з глибоким протектором. Ефективними є спеціальні «льодоступи».
- Ходьба: Пересувайтеся повільно, роблячи маленькі кроки (як пінгвін) і ступаючи на всю підошву. Не тримайте руки в кишенях — це підвищує ризик травм.
- Маршрут: Обходьте металеві кришки люків та замерзлі калюжі. Тримайтеся далі від краю тротуару.
- Безпека: Не переходьте проїжджу частину швидко. У разі падіння намагайтеся присісти, а при падінні — згрупуватися, напружити м'язи та перекотитися.
- Бурульки: Уникайте руху під дахами будинків, особливо під час відлиги.
- Перша допомога: Якщо після падіння виник біль, нудота або запаморочення, терміново зверніться до лікаря.
четвер, 29 січня 2026 р.
День пам'яті Героїв Крут, що відзначається 29 січня, вшановує подвиг курсантів та студентів, які у 1918 році стримали більшовицький наступ на Київ.
Крути… Символ героїзму й відданості нашого юнацтва, символ національної трагедії, "квіт української молоді, оті мученики українські" (за висловом Павла Тичини), ті новітні воїни і герої, які склали іспит зрілості, ставши на оборону Української Волі й Державності…
"Понад усе вони любили свій коханий край", - писав Павло Тичина. І не лише любили. А й поклали своє квітуче, молоде життя на Олтар національної волі.
Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить в знаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній і чужій землі, - ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.
Тим, кого в умовах більшовицької тиранії ми повинні були забути і викреслити зі своєї пам’яті та історії, героям, що пали в страшному бою під Крутами, - ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.
І знов, у котрий це вже раз,
Зійшлися ми в одній родині,
Щоб пом’януть той славний час,
Коли в офіру батьківщині
Себе принесли кращі з нас.
Нема любові понад ту,
Що окропила кров’ю Крути,
І ту гарячу кров святу
Повік Вкраїні не забути.
16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва розпочався бій, який тривав 5 годин із 5 між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва.
Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним. Протягом десятиліть існували різні суперечливі трактування перебігу подій і кількості загиблих — від декількох до декількох сотень.
В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це - символ нескореного духу нашої нації.
понеділок, 26 січня 2026 р.
День вшанування
Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років і що отримало назву - Голокост, що призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в фашистської Німеччини -
НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ!
Метою запровадження цієї сумно пам’ятної дати є активна просвітницька робота та сприяння у запобіганні можливих майбутніх актів геноциду, а так само зневаги до цінності людського життя.
Міжнародне співтовариство "беззастережно засуджує всі прояви релігійної нетерпимості, підбурювання, переслідування або насильства щодо окремих осіб або громад, зумовлені етнічним походженням або релігійними віруваннями, де б вони не мали місце".
Справжні і майбутні покоління не повинні забувати уроків наших загальнолюдських і настільки трагічних катастроф, інакше може виникнути дуже високий ризик повторення подібних моментів у майбутньому.
Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. За цей час загинула 33 771 особа. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. Бабин Яр – некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених. БАБИН ЯР-пам’ять на тлі історії.
В цей день, у 1945 році, звільнили вʼязнів найбільшого нацистського табору Аушвіц. За даними Українського інституту національної памʼяті, протягом Другої світової війни нацистська Німеччина знищила третину усіх євреїв у світі, з них 1,5 мільйона жили на території сучасної України.
пʼятниця, 23 січня 2026 р.
Щоб запобігти пожежам від електрообладнання, дотримуйтесь правил
Правила користування та обслуговування
- Захист мережі: Використовуйте справні заводські автоматичні запобіжники та пробки. Заборонено робити саморобні «жучки».
- Електропроводка: Не зав'язуйте проводи у вузли, не підвішуйте на цвяхах, слідкуйте за цілісністю ізоляції.
- Електроприлади:
- Вмикайте в мережу лише справні штепсельні з'єднання та розетки.
- Не використовуйте саморобні прилади (особливо обігрівачі типу «козли»).
- Не залишайте без нагляду увімкнені праски, плитки, обігрівачі.
- Не сушіть білизну над відкритими спіралями або розжареними поверхнями.
- Встановлюйте обігрівачі на безпечній відстані (не менше 0,25 м) від горючих матеріалів.
середа, 21 січня 2026 р.
Тобі, Україно, мій мужній народе,
Складаю я пісню святої свободи.
Усі мої сили і душу широку
Й життя я віддам до останнього кроку,
Аби ти щаслива була, Україно -
Моя Батьківщино!
Тобі, що звешся Україна
І в цей життєвий буревій,
Тобі, що постаті козачі
Для нас змальовуєш щодня,
Я шлю привіт й бажаю вдачі
У сяйві радісного дня.
Сьогодні в нас велике свято – День Соборності України, свято рідного краю, свято нашої держави.
Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна – Україна, земля, дорога та мила серцю кожного із нас.
Нехай же лине добре слово,
Звучить так щиро і вагомо
Про нашу неньку-Україну,
Найкращу, дорогу, єдину!
Затуляли чужинці в обіймах наш рот,
І перевертні кривдили зраджену мову,
Вилив душу в пісні український народ,
І живе мій народ у співучому слові.
Поклик рідної землі завжди відчували наші прадіди й діди, ті, хто живе в Україні, і ті, кого доля закинула на чужину. І де б не був українець, захвилюється аж до сліз, почувши рідне слово.
У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба українського народу за соборність своїх земель.
Проголошення злуки було призначено на 12:00 годину 22 січня 1919 року, тобто першу річницю проголошення четвертого універсалу про повну незалежність України.
22 січня було проголошено всенародним і державним святом. День видався погідний та гарний, з легким морозом. Київ був прикрашений національними синьо-жовтими прапорами, гербами. О 9:00 годині ранку в усіх церквах відправляли богослужіння.
Головні урочистості проголошення злуки проходили на Софійській площі. При вході з вулиці Володимирської на Софійську площу було зведено тріумфальну арку, прикрашену старовинними гербами. Рівно о 12:00 годині розпочалася урочиста церемонія проголошення Акта злуки. На масовому вічі посол Західноукраїнської Народної Республіки Л. Цегельський передав грамоту Національної Ради «Про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною» голові Директорії Володимиру Винниченку.
22 січня 1919 р. у Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори, на яких був проголошений Акт Злуки (об'єднання) українських земель, засвідчений Універсалом про об'єднання УНР і ЗУНР в єдину Велику Україну. Ним стверджувалось об'єднання двох тодішніх держав, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців. Століттями розірваний український народ визволився з неволі і возз'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.
Акт Злуки мав глибоке історичне коріння і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх самовизначення, становлення політичної нації. Уперше за кілька століть він став реальним кроком до об'єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні.
Соборність – це символ.
Символ боротьби за волю,
Порозуміння між людьми…
І часточка надії і віри у майбутнє.
Так, віри в майбутнє нашої великої родини, що зветься Україною.
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Повсякчас пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності.
Підписатися на:
Коментарі (Atom)