Справжня поезія —  неповторна. Це не завжди означає виняткову оригінальність чи сміливий експеримент. Поезія може розповідати і про цілком знайомі, буденні речі звичай­ними словами, але розкривати їх по-новому, давати нам но­вий погляд.

 «Поезія — це не «найкращі слова в найкращому порядку», це вища форма існування мови» - сказав Йосип Бродський.

 

  Завдання поезії — розтривожити душу, примусити лю­дину відгукнутися. Це нематеріальний, але цілком відчут­ний дотик. Поезія може віднайти сховані у кожному з нас глибини.

Справжня поезія — безсмертна. Так, можна заперечити, що мало чого є у світі настільки ж нетривкого, ніж слова — чи то на папері, чи на камені. Поезія подібна властивостями до алмазу, але не має його твердості.

Однак згадаймо слова героя великого роману «Рукописи не горять»: «І навіть че­рез тисячі років віднайдений серед пісків пустелі клаптик папірусу зі словами стародавнього поета зберігає свою силу. Ця поезія приходить до нас через час і простір і торкається нашої душі так само, як і сучасна».

 

 Кажуть, що поезія - це голос  істини, голос правди, який єднає серця. Той, хто чує його, здатний піднятися на вершини духу, згуртувати націю, об’єднати людство.