Останній день канікул,
Мов свічка, догорів.
Готуйтеся до праці,
Маленькі школярі.
Ідіть завжди до школи
Веселі, не сумні,
Шукайте щастя, долі
В науці, у знанні.
Наука дасть вам силу
Дістатись до мети,
А Україні милій
В потребі помогти.

А завтра вранці підуть в школу діти,

Якщо вціліла школа й ще стоїть…

І прийде вчитель діточок учити,

І мала б наступити гарна мить…

Бо перше вересня — чудове свято,

Повернення до школи в старший клас!

А над дітьми чигає смерть крилата —

Воєнний в Україні нині час.

Але дітей добру потрібно вчити,

Знання давати треба дітям всім…

Виходить вчитель, щоб дітей зустріти

Й зробити рік навчальний їм легким.

І йде учитель! Він же Воїн Світла,

Несе знання і мудрість до дітей,

Щоб у дітей душа як мак розквітла,

Щоб світ не знав більш війн, страху, смертей.

Іде учитель, щоб дітей зустріти,

Їм передати добрість і любов.

Щоб діти стали в вільнім світі жити,

Без зла, наруги — вільно, без оков.

                                                                                                                                       (Н. Красоткіна)

                                                                                  ***

В селі гімназія, чому? Питають люди…

Хватило б школи початкової, нащо ті знання?

Якісь же школи в селах є повсюди,

Чогось навчать, щоб йшли не навмання..

А тут такі вимоги!

Читати заставляють всіх книжки.

Націлюють іти до перемоги

І вибирати правильні стежки…

І хочуть усьому дітей навчити,

Щоб інтелект високий мали всі…

Та мріяли у світі гарно жити,

Щоб вийшли з них справдешні мудреці…

А може й справді дітям нашим треба

Летіти в мріях у ясні краї,

І підніматись в синяву до неба,

Й співати так, неначе солов’ї…

І нашу Україну відродити,

Її піднести аж до висоти.

І в цій красі чарівній мудро жити,

Й по світу в правді й добрості іти…

А може й справді дітям це потрібно,

Мораль і виховання, і тепло…

Щоб рідна мова зазвучала срібно,

І щоб життя красиве в них було…

Тому і всім, мабуть, піднятись треба

Над сірою буденністю життя.

Частіше мріяти і поглядати в небо,

І разом з дітьми йти у майбуття.

Своїх дітей частіше пригортати,

Виховувати, вчити доброті…

І мріяти, частіше розмовляти,

Й мінятися на краще у житті…

Придумали ліцей хороші люди,

Яким не байдуже, що буде у селі…

Яке майбутнє в діток наших буде,

І що чекає всіх на цій землі…

                                                       (Н. Красоткіна)

Перше вересня все ближче,

З кожним роком йдемо вище.

Хоч і важко, та дарма,

Бо без праці знань нема.

Нас навчання не лякає.
Треба вчитись — кожен знає!
Тож чекаєм побажань
Під вітрилом в морі знань!