ВІДЕОПЕРЕГЛЯД

БОЛИТЬ ДУША ЗА НАШИХ ДІТОЧОК...

Думки уже з війни не відпускають,
Зачинено все решту на гачок,
Хоча сирени більше не лякають,
Болить душа за наших діточок.

Від жаху стали круглі оченята,
Бо це не ігри і не інтернет,
Ніколи не забути янголятам
Ревіння бомб та спалахи ракет.

Дитинство дико спалено війною,
В очах лише жахіття, смерть і кров,
А мир десь залишився за стіною,
Де були мама, щастя і любов...

Дитинство покалічено війною,
Журба і сум в розгублених очах,
А ніжні душі гострими дротами
В серця загнали божевільний страх.

Ці очі уже жити будуть з болем,
Дитинство не знайдуть вони ніде,
Ми не пробачим варварам ніколи,
Для всіх мотузку з деревом знайдем.

Готові всі помститись за дитину,
За кожну душу я свою віддам,
Петлю на шию власноруч накину
Цим нелюдам, потворам і катам...

©Орест Міщанчук.